Це було чудове завершення першого місяця літа. Завершення! Червня! Ми тільки почали звикати, що настало літо, бо до цього погодні умови нагадували осінь, а тут вже місяць пролетів.

Так ось, відбувся водний похід. Цього разу була охоплена Дніпропетровська область.

Розпочинали ми річкою Оріль (Баловський район), яка вітала нас гарною погодою: теплим сонечком, легкими хмаринками, м’яким вітерцем. Чиста, шовковиста Оріль прийняла нас у свої обійми і пустила за течією в добрий путь.

Човниковий караван складався з 8 байдарок, на яких розмістилася група з 22 осіб. Хлопці та дівчата, новачки та досвідчені туристи. Гуртом, з гарним настроєм, бадьоро гребли в унісон (або не дужеJ) назустріч пригодам.

По обидва береги час від часу зустрічались відпочивальники, які радо вітали нас та бажали гарного дня.

Обідня стоянка. Магічна фраза «-Недалеко є магазин» змусила побігти відвідати ту місцеву крамницю найбільших поціновувачів пива та морозива, допоки готувалась обідня шаурма із туристичним акцентом.

Останні шматочки ковбаси вже доїдали під супровід гуркотіння грому. Гермомішки прив’язали, дощовики одягли, рушили по руслу Орілі далі.

Крап-кап … Крап-кап … Крап-кап-кап-кап-кап… Лівою-правою, лівою-правою….  І тут накрила пелена міцної зливи, довготривалої, яка лише посилювалася.

Які були відчуття? Почуття безвиході. Адже подітись нікуди, від тебе нічого не залежить, маєш прийняти цю ситуацію такою, яка вона є і впоратись із нею.  Але разом з тим було також відчуття дитячої радості, коли ніхто не лаятиме за те, що бігаєш під дощем.

Пришвартувавшись до берега, всім гуртом, не знімаючи дощовики, занурились у теплу річку. Це був єдиний спосіб зігрітись у ту мить. Стирчать лише голови, ніби гриби на поляні. Весело, цікаво, запам’ятовуюче.

Час плине, рушаємо далі. Виходимо у р.Дніпро. Воно зустрічає нас погрозливо, випробує наші сили, показує свій характер. Хвилі, вітер, похмуре небо – все це виглядає як кадр із кінострічки з войовничою мелодією на фоні.

Острів на р.Дніпро. Наше місце ночівлі. «Огніздилися», зігрілися. На вогнищі готується вечеря, а навкруги неначе шаманські ритуали – так виглядає масове сушіння мокрих речей  над вогнем.

Ніч минула швидко, в солодкому сні. Ранкове сонце залоскотало на обличчі, подарувало радість, допомогло у збирання та пакуванні.

Подорож розпочали із чудесної лагуни, до якої веде заворожливий тунель та яка у цю пору була вкрита зеленим «газоном» із водоростей і лілій.

Далі за течією попрямували до о.Свинячий, пройшли протокою крізь о.Намастанка, окинули оком наше місто зі сторони води, причалили на кінцеву зупинку, де був обід, а потім збори.

Кожен учасник отримав сертифікат за проходження Дніпропетровської області та пам’ятний сувенір, який є продовженням нашого проекту «Збери всю Україну разом з КАСТою».

P.S: чому після кожної подорожі так сумно прощатись?

Водний похід. 27-28 червня, 2021 рік.

Автор статті: Лисенко М.Г.